БАСА́, присл., розм.: ◊ Говори́ти (співа́ти, гука́ти і т. ін.) баса́ — говорити (співати, кричати та ін.) низьким голосом, басом. Спитали Клима раз, яка найлучча птиця: Чи чиж, чи соловей, чичітка, чи синиця? Голодний Клим озвавсь баса́: "Найлучча птиця — ковбаса!" (Бор., Тв., 1957, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 108.