БАРХАТИ́СТИЙ, а, е.

1. Подібний до бархату на вигляд або на дотик. На великій клумбі серед подвір’я багряно горіли вмиті ранковою росою червоні півонії та бархатисті гвоздики (Збан., Між.. людьми, 1955, 16).

2. перен. М’який, приємний (про голос, звук). Ще ніколи так не билось воно [серце] від одного тільки погляду її великих з поволокою очей, від бархатистого голосу, від пругкої ходи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 108.