БАРО́ККО, невідм., с. Стилістичний напрям у європейському мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст., що характеризується примхливістю форм та декоративною пишністю. Стиль барокко характерний вільною трактовкою класичних форм архітектури (Архіт. Рад. Укр., 5, 1939, 41); Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко. Іде чугунний ренесанс (Тич., І, 1957, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 107.