БАРКАРО́ЛА, и, ж.

1. Пісня венеціанських гондольєрів (човнярів), часом імпровізована.

2. Інструментальний або вокальний музичний твір ліричного характеру. Всі в хаті грали або, щонайменше, співали.. Зачувалися з одчинених вікон соната Бетховена.., баркароли Баха (Коб., III, 1956, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 107.