БАРИ́ЛКУВАТИЙ, а, е, розм. Схожий на барило; опуклий, круглий, товстий. Постать свекра з’явилася, несподівана, барилкувата. Мовчки стояв, дивився (Горд., Чужу ниву.., 1947, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 106.