БАРИКА́ДА, и, ж. Укріплення, загородження, що служить захистом під час вуличних боїв. На верху барикади, під самим костьолом, стояв високий мужчина в сорочці і камізельці, без шапки і сурдута (Фр., VI, 1951, 157); Про Жовтень Великий — бої, барикади Розкаже червоний наш стяг (Мур., Піонер, слово, 1951, 82); * Образно. Шляхом перекопським без кінця рухаються червоні війська.. В усіх.. піднесений, радісний настрій. Зламано останню барикаду білого світу. Те, за що так довго билися, нарешті настало. Мир! (Гончар, Таврія.., 1957, 722).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 106.