БАРЕЛЬЄ́Ф, а, ч. Скульптурна прикраса на плоских поверхнях, що виступає над площиною фону менше ніж на половину своєї товщини. Щиро народними проф. Відеман уважає отсі дві невеличкі пісеньки, написані над барельєфами (Л. Укр., IV, 1954, 278); На стелі був барельєф: сцена виїзду на полювання (Собко, Граніт, 1937, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 105.