БАРВИ́СТИЙ, а, е. Забарвлений у різні кольори; різнокольоровий. А йшли ті пахощі з квіток, що всюди Росли — барвисті, дивних форм, яких. Мабуть, ніколи не плекали люди (Фр., XI, 1952, 291); Небо вияснилося, перетнуте барвистою веселкою (Кучер, Зол. руки, 1948, 60); // Квітчастий, яскравий, кольористий. Це був чудовий букет, барвисте сузір’я всіх кольорів і відтінків, гаряча мозаїка тріпотливих пелюстків (Донч., І, 1956, 373); * Образно. Параскіца могла довго отак просиджувати, упиваючись солодкими, барвистими мріями (Коцюб., І, 1955, 267); // Багатий, різноманітний (про мову). Хороша, барвиста і водночас проста мова Івана Базова зробила приступним його роман ["Під ігом"] для найширших кіл читачів (Тич., III, 1957, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 104.