БАРА́К, а, ч. Житлове приміщення, призначене для тимчасового користування. [Рябина:] Сього літа в нашім повіті великі маневри будуть.. То дощок треба, бо будуть бараки ставити (Фр., IX, 1952, 51); Жили всі [лісоруби] в таборі однім, У гуртожитку, як солдати; Барак для них був спільний дім. Неначе спільна їхня хата (Тарн., З дал. дороги, 1961, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 103.