БАНКІ́Р, а, ч. У капіталістичних країнах — власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій. Був це один із значніших львівських банкірів (Фр., VI, 1951, 280); Доля самої культури в країнах капіталу залежить від волі банкірів (Еллан, II, 1958. 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 101.