БАНДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Чинити грабежі, розбої, вбивства; бути бандитом. Кривий він, каліка. Чи йому кульгати за спритним загоном Келеберди, що зараз бандитував аж у Холоднім Яру? (Ле, Ю. Кудря, 1956, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 100.