БА́ЛІЯ, ї, ж. Широка і низька посудина для прання білизни. Стояла велика балія, обік неї лежали два праники (Фр., VII, 1951, 347); Як стояла [Варвара] біля балії з солдатською білизною, так і кинулася назустріч [Вихору] (Кучер, Чорноморці, 1956, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 96.

Балія, лії, ж. Родъ низкой и широкой кадки для мойки бѣлья. Шейк. Черниг. у. У нас нема балії, ми в ночвах сорочки оджимаєм. Кіевск. у. Ум. Балійка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 25.

ба́лія — давня дерев’яна, пізні­ше — металева широка і низька посудина (звичайно округла) для води; обов’язковий предмет сіль­ського побуту, який використовується для прання білизни, для миття тіла і т. ін. Стояла велика балія, обік неї лежали два праники (І. Франко); На порозі стояла велика балія, парували баняки з водою (М. Зарудний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 25-26.