БАЛЯНДРА́СНИК, а, ч., розм. Той, хто любить баляндраси точити; балакун. Дивно було, що цей дотепний баляндрасник, веселий і гостинний товариш, зараз у такому похмурому настрої (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 420).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 98.

Баляндрасник, ка, м. Балагуръ. Що за баляндрасник отсей прудиус! — каже сміючись Сомко. — Мабуть у вас у Січі тілько й роботи, що потішать один одного вигадками. К. ЧР. 128.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 25.