БАЛЮСТРА́ДА, и, ж. Поручні балконів, галерей і т. ін., утворені з ряду фігурних стовпчиків або колонок, з’єднаних зверху перекладиною. Покрівля галереї рівна, з балюстрадою (Л. Укр., III, 1952, 346); Ліда встала з крісла, спершись на балюстраду, і дивилася вниз на асфальтовану вулицю (Трубл., III, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 98.