БАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Балувати; бенкетувати. Отоді приходь, Іване, В мене балювати!.. (Рудан., Тв., 1956, 122); В дворі із паном день у день Балює [староста], бавиться, полює (Фр., X, 1954, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 98.

Балювати, люю, єш, гл. = Балувати 1. Рудан. І. 64, 92. А ти гуляєш, а ти балюєш за чужі нечесні гроші. Левиц. І. 529. Зізвав багато царевичів і почали балювати. Чуб. II. 217.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 25.