БА́ЛТИ, ів, мн. Група споріднених народів (латишів, литовців, зниклих пруссів, ятвягів та ін.), що жили на південно-східному узбережжі Балтійського моря. Відомо, що на Наддніпрянщині були великі області, де слов’янам передували давні балти.. Це дуже близька слов’янам парость індоєвропейців (Веч. Київ, 24.VI 1971, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 668.