БАЛА́НДА, и, ж., розм. Дуже рідка пісна юшка. П’ятнадцять узятих з поля бою червоноармійців німці примушували працювати з ранку до ночі, годуючи їх так званою баландою (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 95.

Баланда, ди, об.

1) Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ. Желех.

2) Вздорный болтунъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 24.