БАЛАМУ́ТСТВО, а, с. Дії, поведінка баламута. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру (Стельмах, Хліб.., 1959, 245); [Калеб:] То мусить він із нею одружитись. Громада баламутства не попустить (Л. Укр., III, 1952, 66); — Баламутство припини, з голови Зіньку викинь (Шиян, Баланда, 1957, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 95.