БАЛА́ДА, и, ж.
1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують в собі риси і епосу, і лірики (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 150).
2. Музичний твір епічного характеру для голосу або інструмента. [Річард:] Забув слова, а голос пам’ятаю, — бувало часто батенько співав… А мати ненавиділа балади… (Л. Укр., III, 1952, 102); Охрипло, слабовито Співав він, — а таких зворушливих балад Я ні від кого вже не чув (Рильський, Поеми, 1957, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 93.