БАЛАГУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм., рідко. Говорити, розмовляти про щось весело, дотепно, пересипаючи мову жартами. Щось балагурили довгенько (Котл., І, 1952, 146); Вони, сидячи на порожній бочці, балагурили далі (Фр., III, 1950, 172); — Час дорогий… ніколи тут балагурити… (Чендей, Поєдинок, 1962, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 93.