БАКЛАЖА́ННИЙ, а, е. Прикм. до баклажа́н. За смугою капусти темнів лан густого баклажанного стебла (Коз., Нові Потоки, 1948, 14); // Вигот. з баклажанів. Недостиглі плоди баклажанів використовують для приготування баклажанної ікри (Укр. страви, 1957, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 92.