БАЙСТРЯ́, я́ти, с., дорев., зневажл., лайл. Позашлюбна дитина. — А я, неначе навісна,.. З байстрям розхристана бреду. Сміються люди надо мною. Зовуть покриткою, дурною (Шевч., II, 1963, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 91.

Байстря, ряти, с. Внѣбрачное дитя. Салдатка йде, байстря несе. Кв. З байстрям шкандибає. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 22.