БАЙДУ́ЖО, присл. Те саме, що ба́йду́же 1. Слова ті бринять зовсім не так байдужо, як звичайна розмова (Л. Укр., III, 1952, 476); Минали його байдужо, бо таких, як він,.. було тут багато (Гончар, Таврія.., 1957, 676).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 90.