БАЙДУ́ЖНО. Присл. до байду́жний. Олеся привіталась до всіх дуже байдужне.. й сіла коло стола (Н.-Лев., III, 1956, 122); Кирило лишився сам і байдужно дивився, як ніч обгортала садок (Коцюб., II, 1955, 209); * Образно. Хай сонце байдужно по небу пливе. Проте його любить усе, що живе (Сам., І, 1958, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 90.

Байдужно нар. Равнодушно, безразлично, индифферентно. Дивиться байдужно з високости. К. ЦН. 291. Роспитувала я селян про неї, але мені одказувано байдужно, мов про аби що. Г. Барв. 373.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 21.