БАЙДИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. байдикува́ти. Тепер у мене знов робочий період після недовгого періоду байдикування (Л. Укр., V, 1956, 88); Вчитель запідозрив учня в байдикуванні і лінощах (Збан., Старший брат, 1952, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 89.

Байдикування, ня, с. Ничего недѣланіе, баклушничанье. І не докучило тобі байдикування? Не змогла б я отако байдикуючи день-у-день без роботи жити. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 20.