БАЗІ́КА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто любить багато говорити, базікати. І чого цей базіка все язиком меле? (Сл. Гр.); Хома Микитович від природи чоловік неговіркий. І базік не терпить (Грим., Незакінч. роман, 1962, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 88.