БА́ДІКА, и, ч., діал. Старший віком чоловік; дядько (в 2 знач.). Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків (Черемш., Тв., 1960, 66); За візком ступає повільно високий бадіка (Козл., На переломі, 1947, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 86.

Бадіка, ки, м. Названіе старшаго по лѣтамъ мужчины, брата и пр. Желех. Ум. Бадічка, бадічко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 19.