БАДЬО́РІСТЬ, рості, ж. Стан за знач. бадьо́рий. Тільки чорні блискучі очі надавали бадьорість і енергію видові і всій його постаті (Н.-Лев., III, 1956, 40); Свіжа вода повертала йому [бійцеві] бадьорість і веселий настрій (Цюпа, Три явори, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 86.