БАГРЯНИ́ЦЯ, і, ж. Довгий верхній одяг з дорогої тканини багряного кольору, який у старовину носили монархи. І в багряниці довгополій Ходив [Саул] по храмині, ходив (Шевч., II, 1953, 352); — Королівно, ясна панно, стану вашому належить багряниця і корона, а не ся буденна одіж (Л. Укр., І, 1951, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 85.

Багряниця, ці, ж. Царская пурпурная мантія, багряница. Собі багряницю пошив жилами твердими. Шевч. Вони одягли його в багряницю. Єв. Мр. XV. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 18.

багряни́ця — довгий верхній одяг з дорогої тканини багряного (або пурпурового) кольору, яку в дав­нину носили монархи; царська пурпурова мантія; порфіра; сим­вол царської влади, пор. у Т. Шев­ченка: «Собі багряницю пошив жилами твердими»; символ розко­ші, пишноти, багатства. Стану ва­шому належить багряниця і корона, а не ся буденна одіж (Леся Україн­ка); Надіває [Лісовик] багряницю [пишну, злотом гаптовану] поверх убрання на Мавку (Леся Українка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 24.