БАГРИ́ТИ, и́ть, недок., перех. Надавати чому-небудь густо-червоного, багряного кольору. Сонечко сходило на ліси, на гори і.. їх багрило (Черемш., Тв., 1960, 183); // Заливати (про кров). Як зловісна блищали штики! Кров не раз їх багрила в бою (Сос., Близька далина, 1960, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 85.

Багрити, рю, риш, гл.

1) Окрашивать въ багровый цвѣтъ.

2) Дѣлать косяки въ колесахъ. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 18.