БАГО́Р, гра́, ч. Довга дерев’яна тичина з металевим вістрям і гаком. Ішов через лід урядник та й провалився. Зібрався народ. Побігли за баграми (Україна.., І, 1960, 14); Ігор вимахує якимсь багром чи довгими кліщами, скидаючи на землю другу бомбу (Кучер, Чорноморці, 1956, 401); Потім взяв [Данько] в одного з них [дядьків] багор, став промацувати ним дно біля кручі (Гончар, Таврія.., 1957, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 85.