БАГНІ́ТУВА́ТИ, ні́ту́ю, ні́ту́єш, недок., перех., діал.

1. Бруднити.

2. Псувати, нівечити щось. * Образно. Хіть — напала мандрувати. Аж молодшає чуття; Годі ум багнітувати Над питаннями життя (Граб., І, 1959, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 84.

Багнітувати, ту́ю, єш, гл. = Багнити. Кіев.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 18.