БАГНОВИ́ЦЯ, і, ж.

1. Болотисте місце; трясовина. Туди й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць (Сл. Гр.).

2. Болото (в 2 знач.). І трупи, й колеса, і люшні з возів Летять у рідку багновицю… (Стар., Поет. тв., 1958, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 84.

Багновиця, ці, ж.

1) Болотное топкое мѣсто. Туви й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць. Дещо.

2) мн. Раст. Oxycossus. Шух. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 18.