БАГАТОМО́ВНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан, коли люди спілкуються багатьма або кількома мовами.

2. Схильність людини багато говорити. Говорив [Діденко] небагато — багатомовність, звичайно, зараз не личила йому (Головко, II, 1957, 486).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 81.