БАГАТОГОЛО́ССЯ, я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів в хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія. Однією з основних ознак його [М. Д. Леонтовича] творчого стилю є поєднання високої поліфонічної техніки з прийомами народного багатоголосся (Мист., 1, 1956, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 80.