БАБУ́СИН, а, е. Належний бабусі. Казочки бабусині.. пластом дожилися на дитячий [Чіпчин] розум (Мирний, II, 1954, 48); Від полум’я з печі бабусині лиця Червоними стали (Коцюб., І, 1955, 432).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 77.

Бабусин, на, не. Принадлежащій старушкѣ, бабушкѣ. Як побіжить королевич до бабусина двора. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 15.