БАБИНЕ́ЦЬ, нця, ч. Окреме місце в церкві, де стоять жінки. Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках (Н.-Лев., II, 1956, 268); З усіх кутків бабинця, як на знак, починають баби голосно сякатися (Коцюб., І, 1955, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 76.

Баби́нець, нця, м. Отдѣленіе въ церкви, въ которомъ стоять женщины, — обыкновенно первое послѣ входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. Въ правім притворі стоили чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 14.

баби́нець — окреме місце у пра­вославній церкві, де стоять жінки (зазвичай перше біля входу); зви­чай триматися жінкам у церкві окремо від чоловіків зберігся по­нині; жінки тримаються лівої сто­рони, а чоловіки — правої. Церква була зовсім порожня, тільки в ба­бинці стояли три баби в намітках (І. Нечуй-Левицький); В бабинці, у лівім притворі, скупчилась сама-но білоголова жінота (М. Старицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 22.