БАБА́Х, виг.

1. Уживається як наслідування сильного низького уривчастого звука.

2. розм. Уживається як присудок за знач. баба́хнути. Бабах у воду (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 75.