АФЕРИ́СТ, а, ч. Той, хто займається аферами; шахрай. — Так роблять аферисти… (Кучер, Прощай.., 1957, 303); Коли він [Мамонтов] починав цю важливу культурну справу [будівництво залізниці], з нього сміялися і називали його аферистом та авантюристом (Моє життя в мист., 1955, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 73.