АТРА́МЕНТ, у, ч., заст. Чорнило. Можна олівець витерти гумою, а як хтось так хоче, То можна й атраментом перекреслити (Л. Укр., V, 1956, 406); Я пишу червоним атраментом, Атраментом червоним, як кров (Еллан, І, 1958, 61); Помацки відшукує Сагайдачний дощечку… Кладе на неї білий аркуш і вмочує вигострене гусяче перо в атрамент (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 72.