АТЛА́НТИ, ів, мн. (одн. атла́нт, а, ч.), архт. Колони у вигляді чоловічих постатей. Що не дім, то зараз каріатиди, атланти, маски (Л. Укр., V, 1956, 40); Атланти.. — ліпні чоловічі фігури, що підтримують виступаючі частини будівлі (Архіт. Рад. Укр., 4, 1939, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 70.