АТЕСТА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Дія за знач. атестува́ти. Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (Еллан, II, 1958, 286).

2. Характеристика фахових знань та ділових якостей службовця; відзив, висновок про кого-,що-небудь. — Степан у нас — молодець! — похвалив замполіт емтеесівського кур’єра.. Така атестація цілком влаштовувала Степанка (Збан., Переджнив’я, 1955, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 70.