АТЕСТА́Т, а, ч.

1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (Донч., V, 1957, 557); Сашко атестат одержав з відзнакою (Кучер, Трудна любов, 1960, 285); // Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання. Атестат старшого наукового співробітника.

Атеста́т зрі́лості — документ про закінчення середньої загальноосвітньої школи. Віталій Калмиков за якийсь тиждень мав вже одержати.. атестат зрілості (Смолич, II, 1958, 116).

2. Документ на право одержання грошового чи речового забезпечення військовослужбовцем або членами його сім’ї. Грошовий атестат він уже оформив на неї [матір] (Кучер, Чорноморці, 1956, 189).

3. Посвідчення про проходження служби; рекомендація з попереднього місця служби. Петушек — ..іноземний спеціаліст з похвальними атестатами видатних хімічних фірм (Шовк., Інженери, 1956, 140).

4. Взагалі характеристика, відзив. [Лікар:] Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака. [Любов:] От так атестат старим кавалерам! (Л. Укр., II, 1951, 50); — Бій, бій — це для нас найкращий атестат, — провадив далі Самієв (Гончар, III, 1959, 21); Правильність взятого партією курсу перевірена миттям. Могутнє піднесення всіх галузей економіки країни — найкращий атестат цьому курсові (Літ. Укр., 23. IV 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 70.