АТАШЕ́, невідм., с. Фахівець-консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві. Був він тільки аташе при одній з дипломатичних місій у Європі (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 235); Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть в Чаплинку, крім вищих чинів Ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (Гончар, Таврія.., 1957, 635); // Молодший дипломатичний ранг у міністерстві закордонних справ. Аташе радянського посольства, який зустрічав його [Федора Архиповича], пройшов з ним у залу чекання (Рибак, Час.., 1960, 857).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 70.