АСТРОНО́М, а, ч. Фахівець з астрономії. Ми цілим гуртом пішли на вечір до відомого астронома Мейєра (Коцюб., III, 1956, 334); Радянські астрономи пильно вивчали Сонце — найближчу до нас зірку (Наука.., 12, 1957, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 69.

Астро́но́м, ма, м. Астрономъ. Ном. № 6540. Один був астроном і небо добре знав і зорі так лічив, як той вівчар отару. К. Дз. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 11.