АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Шовк., Інженери, 1956, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 68.