АСИМІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Дія за знач. асимілюва́ти 1 і стан за знач. асимілюва́тися 1; уподібнення; протилежне дисиміляція. Нестерпний економічний і політичний гніт посилювався політикою насильної асиміляції, денаціоналізації українського народу, яку здійснював цісарський уряд і польська шляхта (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 15).

2. біол. Процес засвоєння рослинним чи тваринним організмом зовнішніх щодо нього речовин. Обмін речовин являє собою єдність двох процесів — асиміляції і дисиміляції, тобто засвоєння речовин, які надходять до організму, і розкладу складної речовини тіла на простіші (Осн. дарв., 1956, 79).

3. лінгв. Уподібнення одних звуків іншим. Асиміляція (уподібнювання) приголосних в українській [мові].. напрямом своїм здебільшого є регресивною (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 66.