АРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. арі́єць, йця, ч.; арі́йка, и, ж.).

1. У буржуазній етнографії та антропології — назва індійців, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами.

2. У расистській німецькій літературі — представники "вищої" німецької раси. —Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці (Рибак, Час.., 1960, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 59.