АРХІДИЯ́КОН, а, ч. Старший диякон, який служить при митрополиті. Архідиякон з міста Алеппо, що десь там, у Сірії, писав.. про київський хоральний спів у Кремлі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 551).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 64.

архідия́кон — старший диякон, який служить при митрополії. Уро­чистим гулом гудуть дзвони. Сорок і ще чотири могутні київські ієреї на чолі з митрополитом в сяючих ри­зах, з масою розкішного волосся, ди­якони з кадилами й кропилами, про­тодиякони із своїми атрибутами, архідиякони, що рикали громовим риком,— хресний хід рушив з собору через знамениту браму на плану (О. Довженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 18.