АРХА́НГЕЛ, а, ч. У християнській релігії — ангел вищого рангу. Потім дяк знайшов десь у дзвіниці дерев’яного змія, з-під старинної статуї архангела Михаїла (Н.-Лев., II, 1956, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 64.

арха́нгел — у християнській релі­гії — ангел найвищого рангу; припускають, що їх сім; у Святому Письмі є згадка про трьох із них: архистратига Михаїла (див. Миха́йла 1), який переміг Сатанаїла і загнав його в безодні пекла; архангела Гавриїла (див.), який спо­вістив Захарію про народження Іоанна Хрестителя, а Діву Марію про народження Ісуса; архангела Рафаїла, який супроводив Товію в пустелі; інші чотири — це Уриїл, Салафіїл, Ієгудиїл, Варахіїл. Ба­чить же Бог, бачить Творець, Що мир погибає, Архангела Гавриїла В Назарет посилає (Т. Шевченко); Потім дяк знайшов десь у дзвіниці дерев’яного змія, з-під старинної статуї архангела Михаїла (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 18.